Незламність духу українських митців

8 жовтня 2025 року у великому залі Чернівецького коледжу мистецтв ім. Сидора Воробкевича відбулася лекція-концерт «Репресована українська музика та поезія». Цей захід – це подорож сторінками історії України, сповненої болі й трагізму, але також незламності та духовної сили.

На концерті пролунала музика тих композиторів, яких намагалися змусити мовчати. Вони були репресовані, їхні твори забороняли, архіви нищили. Але музика залишилася. Зокрема, у програмі прозвучали твори Миколи Леонтовича, Нестора Нижанківського, Василя Барвінського, Мирослава Скорика, Бориса Крижанівського, Бориса Лятошинського, Сергія Борткевича, Миколи Дремлюги та Володимира Івасюка. Їх виконали студенти та викладачі коледжу — серед них тріо бандуристок (керівник Ольга Гук), Надія Тимчук, квінтет скрипалів (керівники Людмила Мартинюк і Микола Полянко), Ірина Козлова, Софія Лазар, Юрій Апостолюк, Анна Баланецька, Микола Коваленко, Габрієл Пантелейчук, а також хор «Subito» під керівництвом Валентини Гордей.

Окремим елементом програми стала літературна композиція «Слова недоговорені, приборкані пісні…», присвячена Дмитру Загулу, яку підготували студенти III курсу спеціалізації «Видовищно-театралізовані заходи» (керівник Ганна Шевченко).

«Думка щодо лекції-концерту виношувалась майже рік, щоб повернути голос тим, кого змусили мовчати. Сьогодні ця тема особливо відчутна — у час війни, коли українці знову виборюють право звучати своїй культурі та музиці», — зазначив один із організаторів заходу Євген Скрипник

Особливо зворушливим стало те, що серед гостей лекції-концерту були члени ГО «Чернівецьке обласне товариство політв’язнів і репресованих». Їхня присутність додавала заходу глибокого сенсу, нагадуючи, що пам’ять про минуле живе серед нас і потребує нашої уваги та шани.

Ця тематика особливо актуальна сьогодні: у час війни українці знову боронять своє право звучати, творити та зберігати власну культуру. Подібні концерти нагадують, що незламність духу і сила мистецтва — це те, що допомагає нації вистояти у будь-які часи.

Вечір завершився глибоким відчуттям єдності та пам’яті: музика і поезія, які намагалися заглушити, знову звучать, нагадуючи, що українська культура живе і надихає навіть у найважчі часи.

А. Калинич